Чути, чайки кричать на пристані,
п'янить хвилями цей прибій,
смак шкіри твоєї сіллю просочений —
так захтілося залишитись з тобою.
Ти на море, неначе в вікно,
задивилася знову далеко,
не порушу твій світ і спокій,
просто поруч стою за тобою.
Напої мене своєю думою,
і розстанусь з тугою дрімучою,
похвали мої ніжні почуття —
я сьогодні залишусь з тобою.
Не поспішай, дорога Азель,
почекай до зорі свою пісню.
МК
