Набридла мені сухість слів,
якими не описати почуття,
нав'язливе буття цих днів,
що стосунки губить густо.
Коли в душі на самім дні
закисне брага всіх понять,
аморфне сміття з ранніх пір —
додам я їй різноманіття.
Геть ледь помітний силует,
що мається в моїм закаті,
душею шле мені привіт,
і його наміри приємні.
Піду за ним на всякий ризик,
чого чекати — все й так ясно.
УП
