Пробач що розумом своїм слабким
Тебе до краю не збагну я
і в літерах людських смішних
Твою Любов так рідко заціную
Але усе усе стає інакшим
і я Тебе здаеться розумію
коли торкаїшся моїх плечей,
і раз пораз в потилицю цілуєш.
Ти розділив захопленість мою
і її вроду складно заримуєш
і як і я, за нею по ночам,
так Ти за мною, увесь час сумуєш
УП
