Пробач, любов моя, якщо знайшла ці вірші.
Це все було давно, хоч почуття були й не гірші.
В гріху зачатий я, в гріхах росту і помираю, —
Бич на горба мого притримай, о благаю.
Я несказанно рад, що дні прожив в печалі,
На долю випала війна — одна в думках, інша в реалі.
І хоч я долі відчайдушно й опирався,
На серці шрам глибокий не один зостався.
В промінні твоїм я не раз, не два купався,
Моя Версавіє, мій гріх, що щастям звався.
Ти лиш одна мені приносиш світло й радість,
Тобі заповідаю все, моя остання слабкість.
Люби мене тепер — усього, твого і живого,
І не неси бур'ян на цвинтар… там нема нікого.
ML
