Чи ти чуєш те саме, що бачу я?
Чи так само, як перше, міцна ще віра?
Бачиш весь покірний моя мала,
Та ти зовсім не бачиш у мені звіра.
Ти хробачок кволий, сльота без пір’я,
Голос твій — щебетання, тьохкіт милий.
Не пущу тебе геть аж до ліжка краю —
Все крильми до себе тебе пригортаю.
Скоро ти підростеш і все зрозумієш,
Понаслухаєш байок брехунів заздросних.
Осягнеш, що варта не п’ять копійок,
І сама собі в ґазді ся запануєш.
Але поки ти ще зі мною мила —
Подрібню калач, покладу в рот кришки.
ER
