Постійна туга за селом
Засіла болем в грудях,
Квітує літо за вікном,
А мені — поле, сонях.
Зелені й жовті колоски,
Волошки сині, маки,
І тим болотом хочу йти,
Й світанки зустрічати.
А та́кож бачити ту ніч,
Той місяць із зірками,
Гаї шумливі, поле й ліс,
Ходити берегами.
Брести між хвиль побіля верб,
Вдихати саду осінь …
Час береже те все, не стер,
За чим сумую досі.
З селом прощалась — сонях ріс,
Біля дороги, в полі,
Шумів, хитався верболіз,
Об берег бились хвилі.
17.06.2026.
Ганна Зубко
