Місто загубило обличчя своє,
Рани, рани, рани.
Час промайне, воно оживе,
Шрами, шрами, шрами.
Місто все теж, та усмішка не та,
Десь вона, десь вона, десь….
Вона загубилась, біда забрала,
З кимось, із кимось, із кимсь.
Твої сини в бою полягли,
За віру, за віру, за віру.
І доньки із болем перенесли
Цю втрату, цю втрату, офіру.
Зруйновані храми, розбиті хати,
Їм не одне століття.
По їх сивинах я прагнув знайти,
Навіщо живу на світі.
Загояться рани, відбудують доми,
Те, що навік втрачали.
Що в стінах старих берегли нам віки —
Обличчя, якого не стало.
Місто лишилось свого лиця,
З війною, з війною, з війною.
Як мені боляче це сприйняття,
Не втекти, від болю, від болю.
22.06.2026
