У містах, де нині війна,
Де стогнуть гармати,
Наче й людей нема —
Правди не сховати.
Де люди стомлені, глухі
До болю, бруду й пилу,
Гудуть ракетами нулі,
А десь — дуріють з жиру.
Нема доріг — лиш танків слід
І щебінь, що лишився,
І я побаченого від,
На дно, мов, опустився.
Не чую сміху — тільки біль,
Похмурі всюди лиця,
І смертю тягне звідусіль —
Й отруєна криниця.
Невже тобі, моя земля,
Уже не жити в мирі?
Засіють бомбами поля —
Звиють Дніпровськи хвилі.
І бачачи своїх людей
У болю та стражданні,
Я вирвав серце із грудей,
Застигши у мовчанні.
Ізюм 28.04.2026 р.<br>Гигиняк Вячеслав
