Надвечір'я покрилось туманом,
У думках зачаївся двобій.
Повертає в минуле дурманом,
Аромат переслідує твій…
Намалюю картину із літер,
Бо лунаєш в мені, наче звук.
Я вночі обнімаючи вітер,
Пригадаю тепло сильних рук…
Поміж нами триває мовчання
Ще гучніше зловісних сирен.
Чи потрібні для тебе зізнання,
Що не мають ніяких імен?
Пригадаєш ті наші розмови,
Як цвістиме бузок навесні?
Чи судилось побачитись знову —
На яву, не лише уві сні?
©️ Любов Інішева (березень 2026 р.)
