Стіни між нами із грубого скла:
Кожен говорить у власний екран —
Стежка у хащі давно заросла,
Там, де колись розповзався туман.
Тут точка доступу — стежка крива:
В когось — це спогад про спалену ніч,
В когось — засніжена, довга зима,
Де не згасає вогонь із облич.
Раптом частоти прямують у бік,
Різні антени і різний сигнал.
Можна кричати в порожній тупик,
Але впиратися тільки в метал.
Точка підключення — свій материк:
В когось це запах кориці і шаль,
В іншого — старий, потертий рушник,
І нерозказана світу печаль.
04 липня 2026 р.
