Народжені в СРСР, нащадки змішаної крові,
Хто ностальгічно згадує неволю
І мастурбує до крові в долонях
На ті часи, що відобразились на скронях у сивині…
А як же сором?
Ви тридцять літ жили в свободі –
Недосконалій, досить кволій.
Без крові вирвались з неволі,
Та не судилось вам ніколи вдихнуть на повні груди волі,
Бо ви — раби, мерзенні тролі.
Вам світло бачити — ні-ні,
Лише місить ногами гній,
Стояти в стійлі і смоктати щі,
Бо люди ви лише наполовину
Ви – москалі.
Напівмоскаль — це майже як напівлюдина.
Одна нога стоїть в могилі
На площі, що Червоною назвали,
А іншу у кривавий чобіт взули
З триклятим прапором ганьби,
Щоб повернути щось старе,
Давно померле, що смердить нестерпно.
Дивитись нема сили, бо аж верне
Від триколорної чуми.
А ви продовжуєте жваво,
Бездомні пси, собача зграя,
З усіх боків брехати і кусати
Від неспроможного бажання
Срати де живете.
Бо вам рідніше червоний прапор і «безсмертний полк» дідів —
Забули про своїх синів і доньок.
Ганьба вам і могильний морок!
Такий історія готує вам урок і вирок на всі часи,
Щоб знову десь не виник
Напівмоскаль — напівлюдина.
Хтось скаже: «Має бути середина»,
Та правда тут лише одна:
Здаля не видно москаля,
На відстані ми майже схожі,
Як ті на вулиці прохожі.
Та як відкриє він уста —
Назовні вилізе гнила утроба,
Де замість серця — пекельна злоба,
Суцільна заздрість і брехня.
То є москаль — найвища проба.
05.07.2026
