Десь хтось заграв сумний шансон.
Набитий натовпом перон.
І у вокзальній метушні.
Немає рідної душі.
Лежить самотня колія,
Байдужа до мого життя,
Всі чекають відбуття
Та місць нажаль на всіх нема.
В поле дата у квитку,
Немає чисел у рядку,
Я божеволію, кричу
Свідомість втратив і лежу.
Раптом чую крик "підйом".
Невже це був лише жахливий сон,
Коли з триклятого полону
Я повернуся вже додому.
Це буде визначна подія.
Розправлю свої довгі крила.
І полечу на всіх парах.
Буду вільний сильний птах. <br>Vinni_Gret
