Чого боюся я найбільше? —
Фіналу, звісно, зізнаю́сь,
Усе міняється на гірше
Та долі за́вжди я корюсь.
Щодня прошу́ у Бога сили
Та вибачаюсь за гріхи,
Щоб руки вправно ще робили,
А ноги з легкістю ішли.
Щоб пам'ять, розум працювали,
Не хрипнув голос, зір не зник,
Щоб в мої вуха заліта́ли
Чіткими звуки — шепіт, крик.
Молю́ся, каюсь, прошу знову,
І Бог все чує, поміч шле,
Й мені показує дорогу,
Що до фіналу приведе.
І не загадую, що далі,
Лише теперішнім живу,
А що чекатиме в фіналі —
Усе з покірністю прийму́.
06.07.2026.
Ганна Зубко
