Ти куди так спішиш? —
Запитала у літа,
Із-за спеки не спиш
І дощами не вмите.
І яскравість твою
Сонце вже обпалило,
Й землю скрізь, й де стою,
Вже тако́ж перегріло.
Вітер кличу здаля:
„Жени хмари густенькі,
Щоб полили поля
І сади зелененькі.
Щоб напи́лась земля
І була скрізь волога,
Щоби більше коня
Не пилила дорога".
Мене вітер почув,
А чи мало так бути,
Впали краплі дощу
І вже стало гриміти.
06.07.2026.
Ганна Зубко
