Ще світанок — в душі
Уже смуток гуляє,
Хоча поряд в кущі
Тихий щебет лунає.
Промінь. Сірі шибки́,
Политі дощами,
Корінь смутку якби́
Не зріс між думками.
Свіжість вітру в вікні,
Коридорі, кімнаті,
І вже смуток в душі
Починає вщухати.
День світанок жене,
Наступає на п'яти,
Сонце теж не святе —
Взялось ро́су спивати.
Й вітер краплі ті п'є,
І вологу ту сушить,
Всім, хто рано встає,
Пробачати день мусить.
04.07.2026.
Ганна Зубко
