Ще вчора літо тішило теплом.
Сьогодні сіре небо, дощ осінній.
Так пахнув день прив’яленим зелом,
Гуляло сонце в згребленому сіні.
Бо вересень отави покосив
І звеселив дощем рясним навскісним.
А ти мене ніколи не любив,
Здалось мабуть, бо був-таки ти різним.
Ласкаве слово – дотик до душі,
І ніжність виколисують долоні.
Радію, що не зовсім ще чужі,
Раз не біжать лицем струмки солоні.
Мальована дощами у тривозі
Знов у вікні картина, як під склом.
Гойдає парасолі люд в дорозі,
Ще вчора літо тішило теплом…
