Сонце висить, мов з бурштину сережка,
в ніжному вушку липневого неба.
Тінь від суниці — тонка довга стежка,
світові більше нічого й не треба.
День розливає цитринові соки
просто на вилиці сонних парканів.
Червень згубив розрум’янені щоки
в чашах латаття і білих туманів.
Вітер травнисту водойму ласкає
духом легким, мов серпанок шовковий.
Липень у коси волошки вплітає,
їх загортає в передник бузковий.
Миють кульбаби зачіску жовтаву
в краплях роси, що лишилися зрання,
літо малює картину пістряву
пензлем легкого, палкого світання.
Серпень уже виглядає світанки,
і серпантин з павутин запускає,
медом духмяним просякнуті ранки,
літо серпневе вбрання приміряє.
26 липня 2026 р.
