Чи бувають думки, хоч би вільні від смутку,
Коли туга закрила до радості двері?
Все життя під чужу танцювати би дудку,
Чи залишитись вільним віршем на папері?
А дощі, як дощі, ждуть липневої спеки,
Щоби бути чеканими в літньому вальсі.
Ти в обіймах стояв, та чужий і далекий –
Загасивши байдужістю стомлений жар слів.
