Ніхто не обіймав, лиш тільки вітер,
Цілунками ніхто не засипа́в,
Й непрохану сльозу ніхто не витер,
Коли злий рок життя те руйнував.
В якім жили її думки і плани,
І доброта бездонна в нім жила,
Та непомітно з часом позникали,
Немилосердна знищила злоба́.
Роки ішли і зовнішність міняли,
Хтось відверта́всь,(погана і стара),
Коли не стало — лиш тоді сказали,
Якою гарною людиною була́.
26.07.2026.
Ганна Зубко
