Думки не покидають твої стегна,
Доведені до досконалості.
Пам’ятаю, наскільки ти ревна
І як в свідомості залишаєш парості.
Ти була пісочний мій годинник,
А голос твій – ознака ідеалу.
Шкода, завадив нам містичний чинник.
Хотів з тобою я до балу.
З тобою був завжди content,
Рожева аура в окрузі.
«По-дурному загубив момент», –
Ти мені сказала як обузі.
Зараз під меланхолійний шлягер
Відтворюю секунди в нашій парі,
Ковтаю з полум’ям я лагер.
Тобі за час я дякую, примарі.
