Не вдається мух прибрати у очах,
Хвороба так не угодила.
Вони літають наче прах,
Що негода забрала й розпорошила.
Ці мошки є в моєму мозку,
Я бачу їх удень й вночі.
Я бачу їх коло кіоску,
Я бачу їх і на печі.
Сам Вельзевул у гості завітав,
У це повірити не можу.
А він весь час прогресував.
Очі мої для нього – ложе.
