Я бачила сльози коне́й,
Болить і тепер, як згадаю,
Страждання усякі й людей
До серця свого́ допускаю.
Ті очі, той погляд… О мить!
Дозволь мені те все забути,
Втомилась від то́го болить,
Якби́ вже по-іншому жити.
Без драм, без тривог, суєти,
Ні в чому себе не корити,
Життя, мене слухаєш ти?
Навчи вже по-іншому жити.
30.07.2026.
Ганна Зубко
