У відпустку липень уже йде,
Місяць праці, рік аж відпочинку,
Не по-людськи, навпаки усе,
Не затримається ані на хвилинку.
Літо має серпень про запас,
Що заве́ршить деякі ще справи,
Хтось пірне у річку іще раз,
Чи пройдеться зеленню отави.
І пісок поніжить стопи ніг,
Потемніють риси вже засмаглі,
Порох сивий здійметься з доріг
Й пронесеться вітром трохи далі.
Літо серпень візьме за плече,
З бігово́ї зі́йде вже доріжки,
Й нерішучий вересень зайде́,
В тіні десь ховаючися трішки.
Непомітно осінь підштовхне,
Фарби вручить і свого мольберта,
Схилами, стежка́ми поведе,
Ні на мить не спиниться уперта.
Зграї птиць піді́йме згодом в вись,
І заплаче теж услід дощами…
Вже рум'янцем яблука взяли́сь,
Завтра серпень, літо ще із нами.
31.07.2026.
Ганна Зубко
