Вечір мружить чорні очі
З іскорками у зіницях,
Розсипає морок ночі
На дахи і на дзвіниці.
Він вдихає синій попіл
Зі згасаючого неба,
Місяць, ніби ясний докір:
— Тут межа… Не йди. Не треба.
Час стікає, тече ртуттю,
По асфальтових дорогах,
Ліхтарі палають люттю
І освітлюють пороги.
Там, де місяць — смайлик жовтий,
Дряпає старе склепіння,
Тіні починають довгий
Шлях в нові сни і видіння…
03 серпня 2026 р.
