ЦІКАВО ПРОСТО

Із кожним роком важчає хода,
І настрій час навмисне як пригні́тив…
Повзе асфальтом бджілка, не зліта,
Нема крилечка, вітер покалічив.

Візьму́ в долоню, в квітах посаджу́,
Часу́ пожити вже не так багато,
Шкода́ мені маленьку ту бджолу,
Що вже не зможе медом пригощати.

Тепло теж скоро з літом відійде́,
Будуть дощі, тумани нависати…
Цікаво просто — чи мене буде
Хоча б один хтось щиро поминати?

09.08.2026.
Ганна Зубко