Я так втомився від війни.
Літають гучно скрізь ракети.
Іде матуся з магазину,
В руках тримаючи пакети .
Щоб прокормити всю сім'ю,
Вона продуктів накупила.
Коли несла додому все це,
Сирена гучно так завила.
Бомблять і вдень нас, і вночі,
Чужі атаки не стихають.
За знищення всіх ворогів
В молитві Бога я благаю.
Великих стільки руйнувань
Зазнала Україна – ненька.
В підвалах чути плач дітей
І стогін там людей стареньких.
Багато ворог нам приніс
Смертей, поранень та каліцтва.
І стільки вже пролито сліз
За вічно згублене дитинство.
Не думав я і не гадав,
Що буде так народ страждати.
Солдата кожна мати жде,
Щоб повернувся він до хати.
Бо кожна мати любить сина,
Своє ріднесеньке дитя.
Але броньована машина
Везе кудись у небуття.
Не знає друг мій нерозлучний
Чи він повернеться живим.
Тяжкі бої ідуть повсюди,
А навкруги суцільний дим.
І чути чергу з автомата,
Свист купі біля їхніх скронь.
Я знаю прийде час розплати,
На ворогів зійде вогонь .
Штурмується окоп ворожий
Бійцями нашими щодня.
Немає страху, тільки Божий
Тузатись будуть до рання.
Не знаю чи прийдуть живими
З бою тяжкого того.
А може хтось із них загине,
Заздалегідь не зна ніхто.
Воюють не за нагороди,
За світле добре майбуття
Бажаю всім нам перемоги,
А далі – мирного життя
Я так втомився від війни .
Літають гучно скрізь ракети.
Щоб щезло кровопролиття,
Всі хочуть вже на всій планеті. <br>Юрій Сіромашенко
