Він вже не лякається смерті.
Чорте, виходь!
Я тебе бачив. Я був у твоєму домі.
Там не так темно, як тут. Чого ти? Проходь.
Кави чи крові? Твої смаки невідомі.
Мені невідомі, я ж бо тобі не друг.
Друзі й раби твої — іншого патріархату.
Душі їх ти посадив на кривавий ланцюг
Й замість колосся кажеш біду засівати.
Я тебе бачив в містах, яких вже нема,
В пострілах, криках та мовчазних прощаннях,
В зборах валіз, в тихих дзвінках крадькома,
В струнах гітар та в надривних проханнях.
Ти тут. Я чую твій запах: спирт і тютюн,
Сірку, залізо, гниль — і більше гнилі.
Кажеш: «Нічого не страшно?» Ти, чорте, брехун.
Ти ж кілька днів зі мною, а роги вже сиві.<br>Христина Марищук
