Шрами болять пам’яттю, друже,
Ниють минулого сценами.
Все, що здавалось байдуже, —
Криється в пастці між генами.
Й так би хотілось забути,
Та бандюки-епізоди
Б’ють, мов боксери, під груди
Із почуттям насолоди.
Генії, винайдіть ліки!
Людство готове платити,
Лиш би забути навіки
Від чого хочеться вити.
<br>Христина Марищук
