Не знаю, чи сам собі здобич,
Чи, може, собі мисливець.
Прогортую вкотре у пам’яті
Ескізи твоїх гострих вилиць.
Я, певно що самогубець —
По твоїй вині, у зашморгу.
Злочинець, шалений безумець,
Що йде, сміючись, на каторгу.
Не молю жалю чи милості —
Як праведник під Голгофою.
Я змучений власною дурістю,
Змордований цею епохою.
Я хочу одне- безпамʼятства
Тебе не зустріти б в юності
Забути твої святі Таїнства
Втекти із обіймів безумості.
<br>Христина Марищук
