За мить, бурхливою рікою літа всі наші промайнуть.
Чи ж ми вдоволені собою, збираючись у дальню путь?
Чи не занадто ми грішили, тамуючи душевний щем.
Чи ж ми прощення заслужили своїм гріховним житієм?
Покаймося, Отець Небесний, почувши наше каяття
і Божий Син його воскреслий дарують нам нове життя.
Хто заслужив життям правдивим і вірою у благодать.
Хто не розкається, повинен жорстоко в пеклі постраждать.
В Геєні вогняній, довічно, такий закон всього буття
бо вхід до пекла, він одвічний, та в Рай не буде вороття.
Бо там святий Петро з ключами, які він ревно береже
і пильно, днями і ночами той Вхід Священний стереже.
Від казнокрадів, лиходіїв, розпусників і блудодіїв,
убивць, розбійників лихих, які на яхтах дорогих,
По всьому світу бенкетують, людей гуляючи, грабують
малих, середніх, і старих, геть схибнута мораль у них.
Грабують і сиріт і вдов, не знають що таке любов
ні до людей, а ні до Бога, їм стелеться до пекла лиш дорога!
Перепустку ніхто не купить, поріг у Рай не переступить.
Заказана дорога в Рай, їм всім хоч ляж та помирай.
Покаймося! Свої душі збережіть, всім не переймайтесь
і “мамоні” не служіть, у гріхах покайтесь.
Виконуйте заповіді, не так уже й складно
і будете у світі жити чесно і порядно.
Будьте мудрі, не грішіть, возлюбивши Бога,
свого ближнього любіть, як себе самого!
<br>Петрусь
