Я обізналась: чужий ти, не мій.
Шкода, вдалось це запізно відчути.
Вже ти у серці зчинив буревій —
Наслідки збитків уже не забути.
Як ти зумів? Чию маску вдягнув?
Скільки сценаріїв писав без зупину?
Душу мою догола роздягнув,
Як ту малу безневинну дитину.
Заради чого? Скажи, поясни.
Суджень багато, а суть не збагнути.
Й нащо зустрілись у той день восени?
А може, зустрічі мало й не бути?
Та вона сталася, хоч гріш їй ціна.
Думаю, ти це підтвердиш сміливо.
Кажеш, що любиш… Оце новина.
Пізно, мій любий. Переболіло.
