Актори-секта?

Ви думали , актори -дивна секта?
Кричать без причини, сміються без ефекту.
То плачуть навзрид , то мовчать до нестями ,
То падають ниць , то злітають думками.
Ви думали то гра ? Лише чужа біда ?
Лише куліса , світла , оплески , хода ?
Та кожен їхній крик – не просто звук в імлі
Він вчить не загубитись у людській землі
Тут сльози не для сцени – щоб душу віднайти ,
Щоб після темної дороги світло донести.
Тут падають не тілом – падає гординя ,
Щоб серце памʼятало: головне – людина.
Тут вчаться відчувати кожен біль чужий,
Бо той хто не прожив його – ніколи не живий.
Тут сотні різних доль проходять крізь серця ,
Щоб вийти за лаштунки без того загнаття
І ,може , ми й справді схожі на дивнів,
Годинами шукаєм у мовчанні слів.
Та якщо хоч одна душа після вистави ,
Повірить у добро – недарма ми грали , проживали.
Бо театр – не сцена , не уклін –
Це місце , де людина згадує свою власну тінь.
І поки буде битись в грудях знов.
Житиме театр схожий на любов.<br>Маріанна