Вже не дивина, що мало хто читає книг.
Давно писалося і попереджували для нас,
Та хтось сказав, що вигадкою стали.
Древні мудреці і пророки попереджували свій народ.
Про порушення договору, Будують біди і війни,
Народи і свої будуть воювати.
Та подумали, що самі вирішуть ці проблеми,
А гордість і пихатість до неба дійшли.
Дали їм свободу рішати,
А вийшло, що не можуть самі.
Просять других і арбітрів ставлять,
Щоб спір рішити перемир'я.
Але закони і совість покарані в крові,
Що нам майбутньому непростять.
За рабство і боргів накопичили,
Що Богові стидно віддавати.
Простити і відпустити ми не можемо,
До чаши Життя йдемо усі.
Молитви за мир лунають всюди,
А серця кам'яні від гріхів.
Покаяння і піст тримати треба.
І боротися з вірою треба усім.
Не шукати допомоги де інде,
А вона тут в середині нас.
Як дитина звертається по захисту матері.
Так само до Ісуса можемо усі.
Кожен день лунають пусті слова,
А Його забули і не впускають в свій дім.
Як Він може захищати,
Забули і живуть своїм життям.
Тут горе і розслабились вони,
Молитовні звернення де?
Держава відправляє своїх дітей вмирати,
А остальні живуть своїм життям.
Годі спати ледарі,
Приходять сутінки і тривоги.
А любов і прихисток шукати треба.
Щоб рід свій зберегти.
Бережіть і допомагайте всім,
Щоб завершити війну.
Поверніться до Заповідей Божих,
Так переможемо всіх ворогів.
Визнайте свою неміч,
Що сила не тільки в зброї.
Сила – є в жертовності і любові.
І разом переможемо ПТРС і свій страх.
Денис Третяк 15.09.2026<br>Денис
