Життя — це светр, зв’язаний із хмар,
Що коле шию нитками запізнень.
Це в магазині часу дивний бар,
Де подають коктейлі з різних пісень.
Ми — пасажири в поїзді зі скла,
Що мчить по рейках із думок крізь фрази.
І кожна станція, де ніч цвіла,
Лишає в серці шрами та образи.
Життя — вокзал, де запізнився трек,
Де ти танцюєш босим на пероні.
А в рюкзаку — старий, забутий глек
Із літом, що тримав колись в долоні.
Це недописаний на стінах блюз,
Який гравці міняють на монети.
Ми розрізаємо вузли спокус,
Щоб врешті віднайти свої планети.
16 вересня 2026 р.
