Бринить повітря, мов струна,
І розриває ніч надвоє.
Хмільна далека пелена,
Похитується висотою.
А осінь в’яже теплий плед
Із павутиння й прохолоди,
У чашки розливає мед,
Смакуючи нові пригоди.
Каштани падають в траву —
Маленькі глянцеві планети.
А небо зводить вже брову,
Кидаючи униз монети.
Шурхоче час, мов жовтий шовк,
Шукає тишу у кишені.
І літній гамір врешті змовк,
Заснувши у кленовій жмені.
15 вересня 2026 р.
