Осінь в ро́си густі вже ступила,
Бур'янами іде, поміж трав,
На шляху сивий порох прибила
Тим дощем, що на неї чекав.
І здається, що й сонце чекало,
Й вітерець, що повсюди кружляв.
Різнобарв'я осіннє лягало,
І вставав у нім день й засинав.
І краса та мурашить вже тіло,
В глибину душі дотик той йде,
Як же гарно та як же уміло
Осінь фарби повсюди кладе!
12.09.2026.
Ганна Зубко
