Вже осінь за вікном
Сміється й сльози ллє,
Кали́новим вінком
Втішає все сумне.
Покрито листям скрізь,
Де спершу літо йшло,
Шумів де верболіз
Та било джерело.
Вітер й собі летить
Вслід за птаха́ми в вись,
Осінь іде, спішить,
Де літо йшло колись.
Змінилися стежки́,
День якось швидко збіг,
Хотів туман зайти
Та не зайшов — не встиг.
Сивішає полин…
Жовтішає трава…
У небі знову клин…
Пора птахам… пора.
15.09.2026.
Ганна Зубко
