Неспинним покликом душі
Ти переходиш перешкоди.
Забувши страх, забувши біль,
Крокуєш ти до перемоги.
Прикрив собою всіх своїх,
Стоїш на переправі долі,
Щоб на своїй землі всім нам
Не жити більше у неволі.
Майбутнім думкою живеш —
Щасливим, тихим раєм:
Де вітер розвіва лозу
У берега над краєм.
Де ранком промінь лоскота
Росу трави у лісі…
Де вітру шум вже не ляка,
Де затишок в обійсті.
Де рідні очі дивляться теплом,
Де руки обіймають ніжно,
Де спокій та відсутнє зло…
А зараз у молитві із Всевишнім…
Квітень 2024<br>Наталія Максимович
