Земля —затиснута батарка
В лещатах електричних губ.
Суха неонова заварка
Цілує пластиковий куб.
Ми дряпаєм залізне м’ясо,
Шукаєм кремній і вапно.
Наш океан — сухе залізо,
Наш космос — вибите вікно.
В кишенях із вапна й гудрону
Кипить холодний, темний сік.
Ми вириваємо з бетону
Свій перший і останній крик.
22 вересня 2026 р.
