ДОДАТИ ВІРШ
АБО
Опублікувати книгу

  Новинки    пусто

пусто

дивлячись в очі доволі знайомі,
потопати не смій.

тіло вороже,
діло ненависне,
бо всі ми в голові.

всі мої мари про душу людини.
очі не брешуть, скажуть напевне.

можна збрехати, якщо діло в ньому мати.
якщо ти вже знаєш,
то не узнаєш,
яку правду приховаєш.

не сподобається дуже —
злий ти будеш,
та змирись.

всі ми люди,
ти — тварина.

твої очі — мов рубіни:
так,
коштовні, та чи цінні?<br>Аніта Артюх

Автор: 

Аніта Артюх

🎧 Слухати аудіоверсію вірша (AI)
(Рекомендуємо тестувати різні варіанти для кращого ефекту)
Поділитись

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]
[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]