торт в обличчя,
гамір і сміх,
свічки згасають.
блажений момент
в час твій пітьми,
коли ти уже забуваєш про світ.
останній шматок був не тобі,
останні слова сказані тобі
були лише згадкой нової війни.
можливо, у дії всі ми не винні,
можливо, вогник початок надії,
можливо, слова були чисті й білі.
та не лишає діло
початок твій надії,
слова з часом теж стануть гнилими.
потрібен лиш час
докопатись до мрії,
початок поставлено на свічці надії.<br>Аніта Артюх
