Золоте колосся, ніжна блакить —
У тім полі зозуля літає.
Вона з вітрами здійнялася увись,
Про тривожну годину віщає.
Одиноке крило в далечині мигтить
Та й тінню на жито лягає.
Їй немає спокою ні вдень, ні вночі,
Бо душа її світом блукає.
Калиновий міст давно вже горить,
І над ним зозуля зітхає.
Густий дим піднявся в блакить —
Барви літа собою ховає .
24.08.2026 23:53
