Для тих, хто був — і тим, хто залишився,
усім тим, хто поруч, коли світ навкоси.
Для тих, хто пішов, тим, хто вибрав інакше,
закрив своє серце й спалив всі мости.
Для тих, хто не зрадив і щиро підтримав,
коли я ламалась — до купи складав.
І тим, хто добив, коли просто втомилась,
усім, хто любов’ю мене огортав.
Усім, хто зі мною не тільки у щасті,
не гидився разом згрібати «лайно».
Усім, хто був щирий — і тим, хто у масці,
без вас я б не знала, де є моє «дно».
Для тих, хто навчив не ховати вразливість,
і тим, хто без промаху в серце стріляв, —
усі ви відкрили в мені особливість:
любити цей світ, що мене гартував.
Ви вчили мене несвідомо й свідомо,
що біль — це лиш крок до самої себе.
І в кожному «разом», і в кожному «хто я?»
я бачила небо завжди голубе.
Я дякую тим, хто лишився за кадром,
і тим, хто тримає за руку тепер.
Ви всі мої ліки, ви є моїм даром,
що сонцем всю черствість в душі моїй стер.
