Ловлю́ осінню всяку мить,
Де так цікавого багато,
Яка старається, спішить
Усе чіткіше показати.
Дивлю́ся вслід всьому́ й птахам,
Що почали́ вже відліта́ти,
І ще я волю дам ногам
У тому про́сторі ступати.
Щоб йшли по осені, брели,
А очі всю красу вбирали,
Хмари щоб різними були
І про дощі не забували.
Плив наче вітер й щоб спішив,
А чи зі мною йшов у ногу,
Щоби росу ранкову пив,
Десь підміта́ючи дорогу.
Щоби волосся запліта́в
Й здіймався вгору в цю ж хвилину…
Найкраще листя вже зірвав
Й до ніг букетом мені кинув.
25.09.2026.
Ганна Зубко
