Життя — це не потім, Життя — це сьогодні
сказати комусь, що давно не казав,
і сісти в забутий, запилений потяг,
який надто довго на тебе чекав.
Вдихнути повітря, що пахне дощами,
де вітер вичісує срібло з дротів,
і слухати, як під тугими громами
пульсує електрика втрачених слів.
Не ждати, як вкриються зморшками фарби
і стихне годинник в холоднім снігу, —
в кишені глибокій знайти і дістати
свою найдорожчу досвітню імлу.
Впустити ліхтар у глибоку калюжу,
де зорі застигли в чавунній смолі,
знайти серед них хоч одну небайдужу,
яка не розчиниться в терпкій сльозі.
Закинути смуток у кіптяву ранку,
де рейки ковтає сліпий циферблат.
Набрати води можна завжди у склянку,
а випитий час — не налиєш назад.
Життя — це не потім, а зараз, сьогодні…
01 жовтня 2026 р.
