Душа моя десь там, на Прикарпатті,
Знайомими стежками босоніж.
В смарагдовім, мов із барвінку, платті
Не розуміє, що блукає «між».
Раціональність почуттів — лише ілюзія,
Сумнівний щит від нападу хандри.
Між розумом і серцем знов дискусія,
Тисячі миль і два різних світи.
Я свій чужак. Я по обидва боки.
І це, можливо, — долі дисонанс.
Та тягнуть в кручу роду корені-потоки,
Клітинна пам’ять все ж не згідна на альянс.
