Колись і я впаду снігами
У світ цей, виміром з брехню.
Де ти складаєш оригамі
І віруєш у маячню:
Про обіцянки пустослівні,
Кохання — однобоку фальш.
Чужі заучуєш прислів‘я,
А власні думки — як найдальш.
Я — дистильована і прісна,
Пройшла крізь призму суєти.
В дощах й снігах. Буваю різна.
Впаду на кривду з висоти.
Щоб солі в ранах розбавляти,
Лукавство в осад посадить.
Щоб окису не знали плати,
Підведені в серця любить…
Впаду снігами, чи дощами.
Залежить від тепла висот.
Ти все складаєш оригамі?
З паперу, не живих істот…
Барчук Р
25.10.22
Барчук Раїса
