Місяць світить, зорі сяють.

Місяць світить, зорі сяють.
Вітер віє, трави витають.
Мати сяде, колискову заспіва.
Дитя заплаче, потихеньку засина.
Батько прийде, до дитя, весь сумний,
розбитий, поцілує, шепотя..
"Спи солодкий.. спи дитя"
І обійме мати, крепко.. ніжно, любя.
На останок скаже "я тебе кохав"
мати далі співа, колискову свому дитя,
поглинувши глибше в чоловічі обійми 
з серце биттям.
Та вийде постріл.. не один і не два.
одразу три, в мить всю родину.. убива.
Мати, з батьком, так і вмерли 
стоячи обійма, і голублячи своє..
Вже мертве дитя.
Тільки місяць сяє, зорі світять.
Вітер витає, трави виють.. 
І вбивця з рушницею, ту колискову далі співа,
на кривій.. солодкій мові, яку співала мати – для свого дитя. <br>Хару