Сосни

Стежками вузькими і росними
Лиш шоста ранку мине
Погомоніти йду із соснами
Подихом вітру стрінуть мене.
Зачарована ворохнутись не в праві,
У пахощах живиці стою,
Спокій їх настояний на травах
За годину до сніданку п'ю...
Сосни дитинства люблю по - своєму
Там тиші тепле розлиття...
Як живеш у царстві хвойному,
О, мила Джуржівко моя?!.