Впав із неба промінь світлий —
То не зірка, то сльоза.
Ангел в білих крилах чистих
Йшов, де чорна йде гроза.
Йшов крізь крик, крізь пил і втому,
Крізь байдужість, біль і страх —
Ніс любов у світ поламаний,
Де лиш холод, смерть в очах.
Де серця — мов сірий граніт,
Де сміються над добром, —
Він молився за весь світ,
Щоб зійшло ще сонце знов.
Його били у світлиці,
Обкидали чорним брудом,
Та іскринка світла в серці
Не згасала — пекла в грудях.
Бо і серед тих іродів
Є душа, що ще болить…
Ангел серед нелюдів —
Упав… та лиш на мить.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
